Зі стрімким розвитком технологій здатність їх ефективно використовувати є визначальною для успіху окремих компаній та цілих країн. Однак важливим моментом є не лише володіння власними технологічними рішеннями, а процес взаємодії та перетворення передових розробок, що народжуються в одному куточку світу, на цінні можливості для інших.
Ця взаємодія, відома як трансфер технологій, стає каталізатором глобального розвитку, відкриваючи двері до інновацій, підвищення конкурентоспроможності та сприяння сталому економічному розвитку. Розглянемо, що таке трансфер технологій та як цей процес працює в Україні.
Про процес
Згідно з Законом України «Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій», трансфер технології – це передача технології, яка оформляється шляхом укладення між фізичними та/або юридичними особами двостороннього або багатостороннього договору, яким установлюються, змінюються або припиняються майнові права та обов’язки щодо технології та/або її складових. Іншими словами, це процес, під час якого, умовний винахідник, тобто автор продукту, (може бути університет, чи окремий винахідник) передає право на використання своїх розробок третій стороні (наприклад компанії).
Трансфер інтелектуальної власності зазвичай є проміжним кроком між процесом розробки, що створює результати винаходу, та виробничою діяльністю, де виникають комерційні інновації.
Однак, необхідно вивчити ринок і життєздатність бізнесу до початку реалізації проєктів та досліджень, спрямованих на створення інновацій, так буде більше шансів для успішного трансферу технології.
Наводимо приклад кроків, які варто зробити (кроки можуть відрізнятися залежно від специфіки проєкту):
- Оцінка технології: ретельно дослідіть свою технологію, визначте її конкурентоспроможність та унікальні характеристики, які роблять її інноваційною, встановіть цінність вашої технології для потенційних покупців.
- Оцінка ринку: вивчіть ринок, на якому ви плануєте представити технологію, та з’ясуйте попит на неї. Визначте цільову аудиторію та їхні потреби.
- Організація партнерств: шукайте потенційних партнерів або покупців, які можуть бути зацікавлені у вашій технології, укладайте угоди та партнерські відносини.
- Пам’ятайте про інтелектуальну власність: захистіть інтелектуальну власність та обговоріть умови ліцензування. Визначте права та обов’язки сторін відносно інтелектуальної власності.
Учасники трансферу технології, до прикладу університет та компанія, можуть взаємодіяти між собою різними способами: створювати спільно технології чи їх складові, обмінюватися досвідом та інформацією, проводити консультації щодо застосування технологій чи їх складових, виготовляти та здійснювати постачання технології в межах договорів про трансфер технологій.
Тобто, існує можливість комерціалізувати знання і досвід в режимі надання консультацій, допроєктної підготовки, проведення досліджень в процесі реалізації технології – саме ті послуги, які кваліфіковано можуть надавати працівники закладів вищої освіти.
Трансфер технологій може проводитись в різноманітних сферах, таких як: біотехнології, технології наук про життя людини, оптоелектроніка, комп’ютери і телекомунікація, електроніка, комп’ютеризоване виробництво, нові матеріали, аерокосмічні технології, озброєння, атомні технології, медицина тощо.
Питання інтелектуальної власності
Процес трансферу технології розпочинається на стадії завершення досліджень, і технологія наближається до того, щоб з неї можна було щось виробляти.
А як бути з інтелектуальною власністю? Є багато способів захистити свою технологію: патентування, товарні знаки, ліцензія, авторські права та комерційна таємниця. Інтелектуальна власність важлива тим, що захищає ключову технологію, підкреслює її унікальність та цінність, що у відповідь стимулює комерціалізацію, адже компанії зацікавлені купувати інтелектуальну власність.
Трансфер технологій може здійснюватися у двох видах: комерційний та некомерційний.
Більш звичним є комерційний, який можна здійснити у різних формах: продаж патентів; продаж ліцензій, продаж «ноу-хау», договори з приводу копірайту, франчайзинг, надання наукомістких послуг.
До некомерційних форм передачі технологій відноситься міжнародна технологічна підтримка, що надається через технологічні гранти, спільне фінансування проєктів (частина витрат покривається компанією або країною-реципієнтом) та використання технологій для досягнення соціального або екологічного впливу. Часто некомерційний вид передачі технологій використовується на етапі фундаментальних досліджень.
Прийнято виділяти три основні форми трансферу технологій, залежно від сторін процесу:
- внутрішній трансфер: передача технології від одного підрозділу організації іншому;
- квазівнутрішній трансфер: рух технології всередині альянсів, союзів, об’єднань самостійних юридичних осіб;
- зовнішній трансфер: процес поширення технології, в якому беруть участь незалежні розроблювачі та споживачі технологій. Залежно від форми процес та юридичне оформлення може відрізнятись. Передання прав на використання технології є кінцевою фазою трансферу.
Отже, трансфер технологій важливий фактор для стимулювання інновацій та розвитку економіки. Він сприяє розповсюдженню технічного прогресу, покращенню виробничих процесів. Трансфер технологій стимулює не лише економічний розвиток, але й впливає на інші сфери, такі як наука, промисловість та суспільство в цілому.
Шляхом обміну технологічними досягненнями між галузями та країнами, трансфер технологій створює платформу для співпраці, інновацій, дає можливість науковцям комерціалізувати свої проєкти.
Коментар експертів
Про те, як зараз працює процес трансферу технологій в Україні, що потрібно змінювати, щоб наблизитись до кращих практик інших країн та як держава може сприяти процесу трансферу технологій ми запитали у науковців Прикарпатського національного університету ім. В.Стефаника: Ірини Григорук – керівниці науково-дослідної частини ПНУ та Любомира Никируя – кандидата фізико-математичних наук, професора, завідувача кафедри фізики і хімії твердого тіла.
“Ситуація в Україні не є сприятливою для трансферу технологій з точки зору університетів. Перш за все, вимагається звітність від університетів щодо трансферу технологій, але відсутній розроблений механізм його реалізації. Навіть за наявності спеціального департаменту при Міністерстві освіти і науки, ми спостерігаємо, що він переважно займається накопиченням звітів та збиранням пояснень та іншої документації, а не налагодженням самого процесу трансферу технологій. Цей департамент організовує різноманітні виставки, які дійсно викликають інтерес, проте відсутність механізму прямого трансферу технологій перетворює їх результати лише на спільні дослідження.
Створення наукових парків при університетах було кроком у правильному напрямку. Саме на їх базі мала би здійснюватися діяльність з трансферу технологій. Хоча було прийнято Закон України «Про наукові парки», не було прийнято підзаконних актів або Положень, які регулювали б юридичну сторону таких взаємовідносин. Внаслідок цього, науковий парк може комерціалізувати розробки, створені на його базі, але немає законного механізму передачі результатів, розроблених університетом (як різні юридичні особи), у парк. Якщо ж починати розробку наукового продукту на базі наукового парку без участі університету, то:
- Немає механізмів оренди обладнання, яке є в університетах для проєктів наукового парку.
- Різко зменшується кількість наукових проєктів університетів (оскільки вони реєструються на базі наукового парку), що може призвести до зниження базового фінансування від Міністерства освіти і науки.
- Університети не мають власних рахунків (крім казначейських), щоб отримати та перерозподілити прибуток від такої діяльності для відповідних підрозділів, які цей продукт розробили.
Щодо трансферу технологій за кордон, де можна отримати великий прибуток, відсутні механізми як самої діяльності, так і переведення коштів. Якщо говорити про виплату коштів від університету, можливо сплачувати лише на рахунки міжнародних асоціацій, із якими університет має відповідні угоди, але це стає дуже бюрократичною процедурою.
Наразі в Україні створено Центр підтримки технологій та інновацій (TISC – Technology and Innovation Support Center), проєкт ЄС, спрямований на створення такого типу центру. Є надія, що команда фахівців отримає навчання в кращих світових практиках та почне процес трансформації цього сектору в Україні.
Що потрібно змінювати:
- Надати університетам автономію, включаючи фінансову, щоб вони могли самостійно розпоряджатися коштами, отриманими за результатами трансферу технологій.
- Провести розробку підзаконних актів, що стосуються такої діяльності та діяльності, що здійснюється в наукових парках.
- Започаткувати державну програму, щоб принаймні на рівні областей (бажано на рівні університетів) було створено офіс, представники якого мали б мати можливість просувати інтереси в інших країнах.”
