Таня Мельникова – біотехнологиня, науковиця, яка працює з бізнесом, – консультує, допомагає впроваджувати нові розробки, рецепти, технології. Раніше у Харкові, звідки переїхала до Івано-Франківська, Таня працювала у сфері фармацевтики. В Івано-Франківську ж розширила сфери проєктів, до яких долучається як біотехнолог. Наприклад, співпрацює з компанією MFT над розробками продуктів, також консультувала МЕТАЛАБ, одного із партнерів проєкту Нова економіка Івано-Франківська, в розробці технології римського бетону, долучалась до розробок матеріалу з комбучі. Ми розпитали Таню про біотехнології, та про виклики, які є в цій сфері.
Про потенціал біотехнологій
Мені здається, біотехнології – це не тренд, а те, що поступово стає нормою, від якої свого часу відійшли. Біотехнологія це ґрунт і база всього життя, це безперервний цикл; на основі живих організмів можна виготовляти багато продуктів та сталих матеріалів. Один із свіжих прикладів – завод з виробництва дріжджів Ензим у Львові. Я нещодавно була там на екскурсії. Цікаво бачити, як ця компанія обернула процеси собі на користь: на основі живих організмів забезпечили створення біогазу, яким вони покривають 70% потреби своїх підприємств. Як це працює? Це живі організми, які заселили у зливні стоки, тобто запустили туди бактерії, які в ході своєї життєдіяльності виробляють газ. Вони живуть, харчуються відпрацьованою водою, очищують воду і виробляють газ. І це лише один із прикладів.
Біотехнології, мабуть, найбільше використовують у виготовленні лікарських засобів, зокрема вакцин, в харчовій промисловості, в аграрній сфері. Також за рахунок живих організмів можна багато чого синтезувати, вирощувати, і на цьому ґрунтувати підхід. Ще один приклад, як біотехнології пов’язані зі сталістю. На мою думку, мінімум 50 % всього пластикового пакування можна буде замінити на біорозкладні крохмаловмісні пластики. У виробництві таких “пластиків” використовується крохмальне борошно. Зараз пакети з крохмалю можна знайти у великих мережах – це вже стає новою нормою. Такі пакети повністю розкладаються, вони не шкодять екології.
Я не вважаю, що біотехнології — це якась новітня історія. Це, скоріш, навпаки, – повернення до тих процесів, на які люди опиралися вже давно. І інновація полягає у застосуванні цих технологій в нових умовах для створення нових продуктів.
Про римський бетон та комбучу
Після знайомства з МЕТАЛАБ команда запросила мене в проєкт, пов’язаний зі створенням матеріалу з комбучі. Комбуча – це симбіоз гриба та медузи, біологічно – це медузоміцет (раніше комбучу називали “чайний гриб”, – прим.НЕФ). Два організми “подружилися” і так вирощуються. Це перспективний біологічний організм, з якого можна виготовляти різні продукти. Він не потребує великої кількості освітлення, кисню також не потрібно багато. Але важливим є тепло та поживне середовище, яке містить таніни (наприклад, чай), або трав’яні розчини. В процесі зростання комбучі це головні фактори життєдіяльності нормального медузоміцета.
В МЕТАЛАБ із комбучі ми вирощували матеріал, схожий на шкіру. Вирощували, сушили різними способами, фарбували барвниками. В такий спосіб можна виростити матеріал, альтернативний шкірі. Цікаво в роботі з комбучею те, що цей процес є циклічним та безвідходним: в процесі ферментації виготовляється напій, а з відходів гриба можна вирощувати інший матеріал – веганський, екологічний.
Біотехнології потребують значних інвестицій. В якийсь момент, після того, як дослідник проходить певну стадію досліджень, з‘являється потреба у додаткових коштах. Наприклад, щоб виробляти матеріал з комбучі у великих обсягах, потрібно мати певні матеріали, умови (велике, добре опалювальне приміщення, наявність чистої води). Але потенціал в таких матеріалів є, хоча потенційному інвестору може бути складно пояснити який кінцевий продукт може вийти в результаті досліджень.
Одним із гарних прикладів застосування біотехнологій є альтернативна шкіра з міцелію, яку розробляє компанія Mycelia Tech. Зараз можна побачити вже зразки готової продукції – одяг, гаманці, інші вироби, а ще кілька років тому були лише тестові зразки і вони виглядали далеко не так, як виглядає готовий продукт зараз.
Щодо “римського” бетону, команда МЕТАЛАБ запросила мене в проєкт, щоб з хімічної точки зору розуміти які процеси відбуваються, як покращити матеріал. “Римська” технологія точно не замінить традиційні бетони на 100 %, проте це може бути чудовим, екологічнішим та сталим замінником. Ці рішення можуть застосовуватися в інтер’єрах, в окремих проєктах. В межах проєкту з МЕТАЛАБ ми брали цеглу і будівельні відходи від зруйнованих війною будівель з моєї рідної Харківщини, які подрібнювали до мілкої фракції. При додаванні вапна, води, піску, деяких інших складників виходить матеріал, дуже схожий за властивостями на бетон, проте має інші характеристики. Колись римляни використовували вулканічний камінь, там є SiО2, який вступав у реакцію з водою, таким чином матеріал ущільнювався та ставав міцнішим. Як я вже казала раніше, це не є якась супернова технологія, це повернення до традиційних розробок.
Римський бетон (лат. opus caementicium) — це будівельний матеріал, який широко використовували у Стародавньому Римі. Він складався зі суміші вапна (гашеного вапна), води, заповнювачів (каменю, гравію або пемзи) та пуцоланового попелу — вулканічного матеріалу, що забезпечував його унікальні властивості. На відміну від сучасного цементу, який виготовляють із клінкеру та має високий рівень вуглецевих викидів, римський бетон виготовлявся за нижчих температур і був екологічно чистішим. Дослідники вивчають римський бетон, щоб створити сучасні аналоги з довговічністю та меншою шкодою для екології.
Щодо інших крутих прикладів, де застосовуються біотехнології – це, наприклад, папір з опалого листя Relief, абсолютна геніальна ідея. Також зі жмиху цукрового буряка виготовляють пелети для опалення, посуд. Буряк, опале листя, коноплі, – це ж те, що можна знайти в кожному українському регіоні. Вивчаючи характеристики цих матеріалів, спільно з біотехнологами можна створювати нові екологічні та сталі продукти. Зараз відбуваються зміни у законодавстві щодо медичних конопель – це ж століттями перевірена культура, яку скоро, при впровадженні нового законодавства, можна буде використовувати для виробництва нових фармпрепаратів.
В Центрі розробок та продуктового дизайну ПОЛЕ на 1 поверсі працює лабораторія матеріалів. Тут можна побачити зразки посуду з бурякового жмиху; зразки паперу з опалого листя, надані компанією Relief Paper; різноманітні вироби з конопель, в т.ч. надані Конопляним кластером Сумщини; продукцію з кавового жмиху від компанії Rekava тощо. Реєструйтесь на екскурсію в ПОЛЕ за посиланням.
“Працює – не чіпайте”
Одним із викликів, які постають під час розробки нових продуктів, є підхід “працює – не чіпайте”. Такий підхід гальмує процес впровадження нових екологічніших та сталих технологій. І для того, щоб щось змінилось в певній галузі, потрібен запит на зміни та те, що підштовхне ці зміни. У випадку з пакетами з крохмалю запит на збереження екології є і був, але його було недостатньо, а зміна законодавства підштовхнула великі мережі до використання альтернативних пластикових торбинок, і відповідний продукт з’явився на ринку та став більш масовим. До мене, наприклад, звертались підприємці, які хочуть із залишків швейного виробництва робити звукоізоляційні панелі. Коли вони приходили до інших зі своєю ідеєю – чули таке: “так є вже готові панелі на ринку, візьміть і купіть”. І вони пояснювали, що хочуть робити ресайклінг, впроваджувати безвідходне виробництво, пропонувати більш сталі практики. І ми з ними експериментували, шукали рішення, щоб ці панелі мали певну структуру. От ці підприємці – це чудовий приклад, коли люди не погоджуються з тим що щось вже працює, а шукають більш екологічні та сталі рішення. “Працює – не чіпай”, – здається, в сучасному світі так вже не думають.
Що я можу порадити підприємцям, які роздумують розпочати бізнес у сфері біотехнологій? Шукати науковців, технологів, які допоможуть із дослідженнями властивостей різних культур і речовин, враховувати, що в деяких випадках може бути потрібно інвестувати значні кошти, щоб отримати перші зразки. І, головне, уявляйте чітко, який продукт ви хочете зробити. Я особисто відкрита до співпраці в різних напрямках, де потрібно досліджувати сферу біотехнологій.
Біотехнології це життя, яке не можна зупинити, тому що воно скрізь і навколо нас. І тут є величезний потенціал.
