Ми зараз лише спостерігаємо за науковими відкриттями у світі: розмова про стан науки в Україні 

27 та 28 жовтня вперше в Івано-Франківську ми проводимо Європейські дні досліджень та інновацій, де однією із провідних тем буде співпраця бізнесу і науки, розвиток інноваційного потенціалу наукоємних проєктів.

В серії розмов із науковцями Івано-Франківська розповідаємо про важливі речі в роботі університетів та особливості функціонування наукової сфери, адже погодьтесь, без розвитку  науки економічний успіх країни неможливий. А післявоєнне відновлення  потребуватиме нових ідей, рішень, технологій.

Чому наука в Україні не генерує нові знання, чи може водень повністю замінити газ та чи можуть українські університети бути фінансово успішними – у відвертій розмові з Максимом Карпашем – професором, проректором із міжнародних зв’язків та стратегічного розвитку УКД, доктором технічних наук.

Про досвід участі в проєктах

Максиме, нещодавно університет став партнером трьох грантових проєктів програми Horizon Europe Framework Programme (HORIZON). Розкажіть коротко про проєкти та роль університету в них.

Так, ми зараз беремо участь в трьох проєктах: два на водневу тематику,  один – пов’язаний з фотоелектричними панелям. Ми давно працюємо з темою водню, в 2019-2020 р.р. ще у  ІФНТУНГ (Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу – прим.НЕФ) розпочали спільний проєкт з регіональною газовою компанією спільно. Ідея полягала у тестуванні можливості закачування водню в наші газові мережі, ті, які йдуть до користувачів. Такі проєкти спрямовані на декарбонізацію газової інфраструктури. Йшлося про те, щоб зменшувати викиди шляхом додавання водню. 

Водень – це паливо, він добре горить. Це було живе тестування на 5-ти майданчиках в Україні, найближчий до нас –  в Богородчанах, на базі місцевої газової компанії. Наша команда виконувала роль наукової групи: розробляли методику дослідження, побудову самого експерименту, відповідали за обробку результатів. Коли почали працювати над цими проєктами – про нас дізнавались колеги, і у 2023 році ми стали партнерами двох проєктів, пов’язаних з тематикою водню. 

Перший – флагманська воднева долина в Люксембурзі (LuxHyVal) – великий водневий проєкт, Європейська комісія фінансує його в розмірі 8 млн євро, а вся вартість проєкту близько 20 млн євро. Університет має в цьому проєкті роль реплікатора:  вивчаємо, як з цим працюють колеги, як впроваджують водень в інфраструктуру, розробляємо стратегічні цілі, наглядно спостергіаємо за всіма активностями в проекті, щоб потім мати можливість впроваджувати тут. 

Використання водню в потрібних об’ємах, без редизайну всієї газової (та іншої) інфраструктури, неможливе. Нам потрібно повністю відтворювати європейську модель та прийняти відповідну нормативну базу. Та інфраструктура, яка є зараз,  не відповідає вимогам безпеки для використання водню. Поки що це фантастика. І хоча закордоном такі технології також перебувають на початковій стадії, вони нас випереджають. Деякі виробники там навіть виробляють газові котли, які працюють тільки на водні. 

Ще один проєкт, в якому беремо участь – RETRIEVE. Він передбачає вивчення потенціалу ремонту сонячних фотопанелей. В Європі багато застарілих сонячних панелей. Є компанії, як працюють з цією темою ще  з 90-х років, і з часом якість фотоелектричних панелей падає. Через двадцять років можна говорити про падіння ефективності на рівні 15-20%. Так як коефіцієнт корисної дії в таких панелях був 15-17%, падіння на чверть суттєво знизить якість. В більш сучасних панелях коефіцієнт виріс до 20%. В Україні панелі активно використовують з 2015 року тобто вони вже 9 років експлуатуються. І так як переважно встановлювали не дуже дорогі варіанти, з нижчим коефіцієнтом корисної дії, через 5 років такі панелі потрібно буде  ремонтувати. 

А через воєнні дії маємо величезну кількість уражень таких панелей, більшість їх встановлена на Півдні країни: Херсонська, Миколаївська, Запорізька області. За деякими попередніми оцінками, до третини таких панелей мають різного ступеня ураження. Цей проєкт дуже релевантний для нас. 

В проєкті беруть участь 18 країн, це консорціум з країн ЄС. Лідери –  норвежці, з їхнім інститутом енергетики ми вже працювали 10 років тому. В нашій сфері  дуже працює мережевість, науковий нетворкінг.

Варто визнати, що в більшості проєктів Україна зараз тестує і вивчає те, що інші досягли. Тобто ми не маємо ні організаційної, ні технічної можливості генерувати нові знання. Ми можемо вивчати та пробувати адаптовувати це в себе. Це сумно, але це реалії.

Навіть коли Україна просто спостерігає, тестує – це ж добре, тому що науковці залучені до процесу, переймають досвід. Але що потрібно, щоб стати більш активними учасниками?

В Україні є Закон “Про науково-технічну діяльність”, в ньому було прописано розмір відсотка фінансування наукових досліджень з державного бюджету. Є світова класика: якщо наука фінансується в розмірі 2% від ВВП – ви можете згенерувати нові знання. Від 0,5 % до приблизно 1,5 % – можна говорити про те, що дослідники будуть генерувати класні прикладні дослідження, використовуючи результати фундаментальних. Якщо фінансування науки відбувається в розмірі 0,2-0,3 % від ВВП, як в Україні – ми можемо лише спостерігати за тим, що відбувається в секторах науки інших країн: читати  наукові журнали і публікації, брати участь в конференціях, не генеруючи нічого нового.  А достатнє фінансування науки є умовою наукових досліджень.

Фундаментальні дослідження складніші, дорожчі ніж прикладні, і не мають відразу прямого результату. Прикладні народжуються з фундаментальних. Приклад: є фундаментальне відкриття – спеціальна теорія відносності Ейнштейна, здається, що вона не має застосування взагалі, але без цієї теорії не працює навіть GPS, наприклад. Тому що для супутника, який літає на орбіті, час йде по-іншому, ніж для нас на поверхні Землі. Без врахування цих наносекунд  GPS не буде працювати. Навігатор просто заведе вас в нікуди. 

І хоча це небесна механіка, яка здається чимось космічним, але вона має дуже практичне застосування для нас. А з допомогою GPS працює безліч сервісів: доставка, таксі, самокати, міжнародна логістика. 

Ще один приклад –  Ейнштейн  отримав Нобелівську премію за відкриття явища фотоефекту. Коли на специфічний матеріал потрапляє сонячне випромінювання, там утворюється електрорушійна сила. Це і лежить в основі створення сонячних панелей. Фундаментальне відкриття стало основою для дуже практичних речей.

Про співпрацю науки та бізнесу

Ваша думка щодо співпраці університетів та бізнесу? Це можливо?

Основна проблема спільна для всіх університетів: все, що зроблено в університеті науковцями, належить державі. Потрібно це розуміти. В інших країнах це розділяється.  Університети не вміють комерціалізувати. Державна система працює так, що як тільки університет хоче продати ліцензію – краще цього не робити. 

Спершу потрібно звернутись в Національний центр трансферу технологій. Там роблять оцінку, бухгалтерія має порахувати скільки витрачено на виріб чи дослідження, оцінити робочий час. Потім розробку вносять в реєстр, дають дозвіл на продаж ліцензії, визначають перелік країн, куди можна продати ліцензію (можуть бути санкційні обмеження, наприклад). Потім університет отримує право продати ліцензію на розробку, дослідження, патент. Але університети це неприбуткові організації, що робити з прибутком? Університетам заборонено отримувати прибуток. 

Один із шляхів для бізнесу – знаходити науковців та контактувати напряму. Але ідеальний шлях комерціалізації – це коли у грі і бізнес, і науковець, і університет.  Наприклад, науковець розробив промислові стандарти для бізнесу, якому потрібно розв’язати якусь проблему. Бізнесу це дорого і складно, він наймає університет і науковців, і вони у визначений термін роблять роботу, робота оплачується. Всі у виграші. Сам неодноразо виконував такі інноваційні роботи.

Інновації це не завжди про продаж ліценцій і патентів. В одному з топових університетів Британії – університеті Ворика, який я відвідував, є дуже розвинений центр трансферу технологій. Їхні доходи від продажу патентів навіть не покривають витрати на утримання офісу. Але чому вони продовжують цим займатися? Тому що стимулюють дух інновацій в університеті, показують можливості для науковців та партнерів.

Я нещодавно брав участь у розробці нової стратегії МОН. Разом з іншими учасниками вказував на те, що в бізнесу мають бути стимули, щоб фінансувати дослідження: зменшення податкового навантаження, наприклад. Зараз бізнес, який хоче фінансувати дослідження, має робити це зі свого прибутку.  А закордоном дослідження фінансуються не тільки державою, а й бізнесом. 

Що таке трансфер технологій можна прочитати в нашому словнику (прим.НЕФ).

Тобто, фінансування, нормативна база – головні перешкоди для університетів, щоб вони розвивали лабораторії, дослідження тощо?

Нам підходить Європейська система тим, що ми маємо подібне законодавство. В більшості країн держава відповідає за фінансування науки в частині інфраструктури і оплати праці. Коли є обладнання і фахівці, можна шукати  цікаві наукові проєкти, брати в проєкт дослідника-аспіранта, забезпечувати спеціалістів роботою. Коли є інфраструктура і досвід – можна отримувати фінансування і генерувати нові знання, прикладні. І вже від прикладного дослідження створювати інновацію. 

Це можливо, та вигідно і бізнесу, і університету, тому що в університету може бути унікальні інфраструктура, а бізнесу немає потреби створювати окрему лабораторію та вкладати в неї кошти, якщо є можливість співпрацювати з університетом.  

Взагалі, через війну розвиткові речі сильно обнулились, університети роблять те, без чого просто не можуть вижити: надають спеціалізовані послуги, які можуть надавати лише наукові установи, наприклад. Це хоч трохи підтримує діяльність, але це не про нові знання. В таких випадках реалізація інтелектуального потенціалу відбувається не на користь індустрії. 

27 та 28 жовтня вперше в Івано-Франківську ми проводимо Європейські дні досліджень та інновацій, де однією із провідних тем буде співпраця бізнесу і науки, розвиток інноваційного потенціалу. Без розвитку науки економічний успіх країни неможливий. А післявоєнне відновлення  потребуватиме нових ідей, рішень, технологій.