Університетський науковий парк: як можуть співпрацювати університети та бізнес

Орієнтовний час читання: 9 хвилин

В рамках проєкту Нова економіка Івано-Франківська нам важливо розуміти, як працюють університетські спільноти, науково-дослідницькі центри, наукові парки, лабораторії. Коли ми консультуємо бізнес отримуємо специфічні запити від підприємців: наприклад, пошук команди, яка може забезпечити дослідження складу повітря на присутність відповідних бактерій, пошук технології для органічного фарбування тканин, спеціальний подрібнювач для перетворення тканини на дрібну фракцію для створення акустичних панелей чи пошук матеріалу з компонентом кавової гущі з якого можна виготовити прототипи нового продукту. Для того, щоб краще розуміти науково-дослідницькі можливості в Івано-Франківську, влітку почали проводити зустрічі з науковцями. На одній з таких зустрічей ми познайомились із Любомиром Никируєм – професором, кандидатом фізико-математичних наук, завідувачем кафедри фізики і хімії твердого тіла в Прикарпатському національному університеті імені Василя Стефаника. Ділимося з вами записом розмови та запрошуємо ділитись коментарями.

Про проєкти, які втілює університет

Любомир, які науково-дослідницькі проєкти втілює університет? Як фінансуються такі проєкти? 

З дослідницькими проєктами працюємо доволі довго. Є різні типи проєктів: грантові проєкти за іноземного фінансування, від великих фондів, і українські державні, з меншим бюджетом. Після заснування  Національного Фонду Досліджень України (НФДУ) суми державного фінансування практично зрівнялися з коштами, які виділяються в рамках програми ЄС Horizon. Якщо раніше державне фінансування було в межах  300-400 тисяч гривень на рік, то  зараз можна отримати грант на 5-7-10 мільйонів гривень. Це великі кошти, в таких проєктах можна планувати вищу оплату праці науковців, задіяних в проєкті  (до 10 неоподаткованих мінімумів – 60 тис. грн). Але є труднощі з механізмом, з бюджетною організацією. Проєкт зазвичай триває 2-3 роки. В проєктах від НФДУ можна запланувати закупівлю сучасного обладнання, наприклад мікроскопи, які коштують 5-7 мільйонів, а решту залишити на заробітну плату. В основному кошти йдуть на обладнання. Якщо раніше можна було лише забезпечити зарплату та розхідні матеріали, то зараз ми можемо планувати купити обладнання, якого раніше у нас не було. 

Щодо цікавих проєктів нашого університету, то можна відзначити проєкт, який ми реалізовували в 2010-2011 рр.р. за підтримки  Фонду цивільних досліджень та розвитку (США). Це був великий проєкт на створення Центру нанотехнологій. Цей Центр працює і сьогодні. На його базі є закуплене наукове обладнання за кошти проєкту, у роки виконання цього проєкту  на тому обладнанні вчилися працювати студенти фізико-технічного факультету, які зараз вже є докторами наук, і продовжують працювати в тому ж напрямку. 

Реалізовували також два проєкти від NATO за фінансуванням програми “Наука заради миру та безпеки”. Один із них тривав 2,5 роки. Ми створювали перетворювачі тепла в електричну енергію. В іншому долучилися до діючого проєкту, де на замовлення університету Центральної Флориди розробляли певну технологію, це був проєкт за напрямком боротьби з тероризмом.

Після завершення проєкту кому залишаються напрацювання? Кому належить інтелектуальна власність? 

Напрацювання залишаються тому, хто безпосередньо отримував результат і  захищав патент. В першому проєкті від NATO ми, наприклад, мали партнерів з Туреччини. Наші дослідники  розробляли матеріали, а партнери з Анкари робили пристрої, оскільки вони  мали відповідне устаткування в своїх лабораторіях. 

Ми створили конкурентні матеріали на світовому рівні: так, значення вихідних параметрів наших матеріалів є на тому ж рівні, що й для матеріалів, які отримали фізики Массачусетського технологічного університету, чи фахівці з Європи (Дрезден, Краків) або Японії. В рамках проєкту ми розробили технологію, закупили обладнання та створили лабораторію повного циклу для синтезу напівпровідникових матеріалів, яка навіть може забезпечити маломасштабне виробництво.

Якщо говорити про рівні технологічної готовності (РТГ), чи можете сказати, на якому рівні технологія у вас вийшла (мова про технологію перетворення тепла в енергію,- прим.НЕФ)?

Сказати про рівень технологічної готовності не так просто. Наприклад, є лабораторний зразок, дослідний зразок, прототип. Щоб можна було так його  назвати, потрібно пройти сертифікацію на спеціальному обладнанні. Для кожного такого етапу потрібно мати суттєві кошти для виготовлення великої кількості зразків. За відсутності фінансів практично нереально пройти такого типу сертифікацію. Для того, щоб надати назву технології “дослідний зразок”  потрібно отримати близько кількох сотень зразків матеріалів з схожими характеристиками, а це дуже коштовно. Зате ми перевіряли отримані нами результати у лабораторіях Дрездену та Кракова. Тому ми про рівень технологічної готовності вказуємо  на рівні публікації.

Про науковий парк та співпрацю бізнесу з університетами

Якому інвестору може бути цікаво прийти та купити у вас цей патент на технологію яка перетворює тепло в енергію? Бізнес може співпрацювати з університетом?

В першу чергу це цікаво виробникам обладнання. Наприклад, автомобіль: вихлопні гази виділяються з нього з високою температурою, якщо поставити розроблені нами елементи – до 10% тепла відпрацьованих газів можна забрати і цього вистачає для живлення електроніки автомобіля. Відповідно, витрачається менше палива, йде менше викидів. Від цього є економічна та екологічна вигода. 

Другий приклад – котли для індивідуального опалення. Пристрій, який ми розробили, може убезпечити котел від аварії, якщо раптово вимкнули електроенергію. Але працювати тут потрібно лише з виробниками, оскільки  індивідуально споживач не може встановити такий пристрій до котла, –  тоді це буде порушенням гарантійних умов експлуатації.

Ми робили аналіз ринку виробників автомобілів, але  з цим є труднощі, тому що в Україні відбувається лише збірка, виробництва нема. Відповідно, треба  вести переговори з великими міжнародними компаніями, що дуже складно. Є іноземні автомобільні компанії, які практикують таку технологію.  Вони використовують інші матеріали, що мають нижчий коефіцієнт корисної дії.  Звісно, вони можуть зацікавитися нашою технологією, але тут потрібні численні контакти та прямі комунікації, які не просто організувати, та ще й тепер, під час війни.

Найкращий варіант – коли інвестор купує технологію, перетворює її в комерційний продукт і пропонує  його виробникам. 

Якщо бізнес має ідею наукоємного продукту  – як налагодити співпрацю з університетом?  Куди писати, телефонувати, платити кошти?

У нас є Науковий парк, який співпрацює з усіма кафедрами та лабораторіями. Наведу один з останніх прикладів. Ми співпрацюємо з компанією, яка звернулася до нас із запитом. Скоординували дії, обговорили проблематику, можливості, і потрібно було десь їхню ідею протестувати. Університет надав приміщення та лабораторії,  і вже 4 місяці фізики та біохіміки нашого університету проводять необхідні тестування для формулювання висновку. 

 З цією компанією ми підписали угоду про співпрацю. Один з їхніх пристроїв ми тестуємо в обсерваторії на горі Піп-Іван. 

Тобто підприємець, в якого є необхідність щось протестувати, може звернутись в Науковий парк, залишити заявку, і вони скоординують співпрацю з університетом.  Після співпраці ми надаємо висновки, а після цього компанія і вчені  можуть разом подавати заявку на фінансування розробки, наприклад,  за програмою Horizon Europe. 

У Науковий парк “Прикарпатський університет” також надходили запити на тему робототехніки, звертались із розробкою макета вітряка, контактували представники агро бізнесу та ін. 

Маєте партнерів в інших університетах?

Дуже багато. Вітчизняні з Чернівців, Львова, Києва, Луцька та ін., міжнародні партнери з Польщі, Словенії, Мексики, Німеччини, США, Ізраїлю тощо. Це наші колеги по наших напрямках роботи. Також є інститути та університети, в яких наші випускники працюють: в Кракові, Дрездені. Часто проводимо міжнародні конференції,  намагаємось розширювати зв’язки. 

Що, на вашу думку, потрібно змінити в Україні, щоб співпраця бізнесів та науки вийшла на новий рівень? Яких правил не вистачає Україні?

Хороший приклад – технопарк університету Gazi University в Анкарі. Ми мали з фізиками цього університету спільний  проєкт для NATO. Вони мають потужний технопарк, я особисто його відвідував, і мені було цікаво побачити  їх діяльність.

У 2007 році їм виділили кошти на створення технопарку. Все відбувалось за підтримки уряду. Три роки його будували з нуля: розбудовували територію, потім три роки розробляли концепцію парку, підібрали команду. Люди навчалися в різних країнах паралельно із розробкою концепції. Повернулись з навчання  і з 2013 року почали працювали. Тобто процес навчання і розбудови тривав шість років. 

У нас це працює трохи інакше: наукові парки створюються на базі при університетах за власної ініціативи. При цьому  університет є засновником наукового парку та надає свої нематеріальні активи. Тоді працівники наукового парку повинні бути ентузіастами, які самостійно шукатимуть кошти та партнерів.

Окремою проблемою є приміщення, центри користування обладнанням на базі наукового парку. Для цього потрібні великі початкові кошти. Через це багато наукових парків в Україні закрились, деякі  почали шукати партнерства, підбирають студентів, ентузіастів, але вони не мають досвіду. Тому в першу чергу повинна б бути державна програма з навчання спеціалістів, у т.ч., й за кордоном. Університети сьогодні на таку діяльність не мають ресурсів. Є ще варіант написання гранту на створення наукового парку – власне, так і був створений наш науковий парк.

Перспективи та плани на майбутнє

Якщо говорити про позитив – що плануєте найближчим часом? Які перспективи?

Чекаємо рішення про інвестиції від німецького Міністерства освіти і науки Німеччини. Ми подавали заявку   на створення нового для України Центру молекулярної медицини. Це проривний напрям для міста та країни.

Також ми дуже активно залучаємо до проведення досліджень студентів. Буквально цими днями завершується літня школа для наших студентів в Італії. У цій програмі, до речі, за підтримки програми Horizon-Europe, ми навчаємо студентів не лише профільним дисциплінам, а й включаємо блоки про інновації та створення стартапів. Наукова школа в Італії, де зараз навчаються наші студенти,  складається з двох частин: перша – нанотехнології, і друга – блок лекцій про стартапи. Перед цим були схожі школи в Словенії, Німеччині, Англії. Це студенти фізики, ІТ. 

У навчальному процесі ми відкрили різні сучасні та цікаві освітні програми, які постійно актуалізуємо, змінюємо. Наприклад, є певна кількість обов’язкових дисциплін, до яких додаємо, наприклад, дисципліни з інноваційного підприємництва. Студенти мають розуміти, як знання впровадити в життя. 

27 та 28 жовтня вперше в Івано-Франківську ми проводимо Європейські дні досліджень та інновацій, де однією із провідних тем буде співпраця бізнесу і науки, розвиток інноваційного потенціалу. Без розвитку науки економічний успіх країни неможливий. А післявоєнне відновлення  потребуватиме нових ідей, рішень, технологій.