Як зробити Made in Ukraine світовим знаком якості: історія українських інженерів-інноваторів

Орієнтовний час читання: 9 хвилин

В Івано-Франківську працює українська команда, що розробляє цифрові рішення для інженерів та фахівців науково-технічної сфери. Знайомимо вас з Віталієм Артьомовим — засновником інформаційно-консалтингового проекту Dystlab, кандидатом наук, фахівцем з інженерії, який розвиває технічну справу і підтримує інженерну спільноту в Україні.

Інженерія охоплює будівництво і архітектуру, машинобудування, енергетичні системи, інженерні мережі, технологічні процеси та багато іншого. Вона є частиною предметного дизайну та багатьох лабораторних процесів, а отже вартує уваги фахівців дуже різного профілю — від інженерів-проектувальників і конструкторів до майстрів з обробки дерева чи мікробіологів. Віталій розповів нам про свої проєкти в інженерній (і не тільки) сфері, а також про те, як шукати колег для кооперації.

Про себе та проєкт

Віталій, розкажіть про себе та чим займаєтесь?

За освітою я інженер-будівельник. Після навчання певний час працював в університеті, займався науковою діяльністю і технічною освітою. Пробував себе в IT-сфері, але працювати там не склалося. Проте, коли проходив курси програмування, порівняв, як влаштоване навчання там і в університетах. Прийшла ідея поєднати свій досвід та знання в продукт — так виникли курси для інженерів від Dystlab. Це були онлайн-курси від інженерів-практиків; те, чого так не вистачає класичним закладам. Паралельно з цим, разом з колегами активно проектували в СНД і Канаді. Особливо цінним досвідом я вважаю саме роботу на канадському будівельному ринку.

Зараз наш проєкт здебільшого сфокусований на допомозі цивільним та військовим інженерам.

Ми розвиваємо цифровий продукт TechEditor — спеціалізоване програмне забезпечення широкого профілю, що призначене для розробки технічної документації та математичних розрахунків.

Ідея його виникнення органічно випливала з моєї діяльності: де і з чим би я не працював, майже завжди оформлення звітів, пояснювальних записок та інших текстових матеріалів не було бездоганним. До того ж, працювати з текстом і робити розрахунки доводилось в різних програмах, а все це — витрати часу, яких можна (і бажано) уникнути. Єдиного уніфікованого сервісу, який поєднав би всі ці дії і задовільнив мої власні (зізнаюся, трохи перфекціоністські) потреби, я не бачив.

Більшість інженерів користуються Word і Excel, але ці програми, скажімо так, не надто підходять для інженерної роботи. Спеціалізованим софтом користуються значно менше фахівців, але і там свої обмеження (висока вартість — не в останню чергу). Загалом, ці проблеми актуальні не лише для інженерів, а й економістів, архітекторів, дизайнерів — всіх, хто щось обраховує, аналізує, чи верстає документацію.

То ж, зібравши ці фактори разом, я вирішив розробити продукт, який зробить можливим швидко і ефективно проводити математичні розрахунки і паралельно з цим естетично оформлювати документацію. Так народився TechEditor. Спочатку він допомагав моїй команді в будівельній сфері, а пізніше ми представили його широкому колу користувачів.

Зараз ми позиціонуємо TechEditor як програмне забезпечення, яке може допомогти будь-кому, хто створює текстові документи (навіть якщо не йдеться суто про математику). Наприклад, нещодавно цей софт допоміг мені зверстати презентаційний буклет — там немає розрахунків, натомість багато повторюваних елементів, які ми автоматизували за допомогою унікальних інструментів цієї програми. Такі функції можуть стати у нагоді, наприклад, дизайнерам, копірайтерам або працівникам поліграфічних центрів.

Хтось вже використовує ваш продукт в індустрії?

Так. Як я сказав, перші версії були для власного користування. Зараз ми налагоджуємо співпрацю з компаніями в Канаді, Європі (зокрема в Англії). Намагаємось вивести наші розробки в світ. Ну і звісно, шукаємо партнерів і клієнтів в Україні, бо є розуміння, що такі ініціативи здатні створити певний економічний вплив, наблизити перемогу і допомогти у післявоєнній відбудові країни.

Складно позиціонувати український продукт на міжнародному ринку?

Розумієте, для мене це принципово.

На нашому сайті написано, що місією Dystlab є “зробити Made in Ukraine світовим знаком якості і стилю”. Так, це доволі амбітно й складно, бо до українських продуктів в світі ставляться… по-різному (назвемо це так).

Наші розробники на аутсорсі вже тримають певну нішу і відомі як висококласні фахівці, а ось українських продуктових кейсів “від А до Я” за кордоном ще дуже мало. То ж цю скелю ще лупати й лупати, але я переконаний, що результат буде. Та значно більше мене тривожить ставлення до українських брендів самих українців (OK, деяких), які вважають, що нам там апріорі нічого “не світить” і треба мімікрувати під західні аналоги, розмивати бренд і таке інше. Меншовартість — підступний ворог, з яким ми воюватимемо навіть після головної перемоги на фронті.

Актуальні проєкти та кейси

Ви згадали військову інженерію. Про які кейси можете розповісти?

Їх ще не багато, але ми працюємо в цьому напрямку.

Наприклад, в нашому арсеналі є спеціальний застосунок для швидкого розрахунку тимчасової дерев’яної переправи. Його можна використати для оцінки міцності повалених дерев (колод), які потрібні для перекидання військової техніки імпровізованим мостовим переходом через невелику річку. Цей застосунок працює під управлінням TechEditor (додаткового програмного забезпечення не потрібно) і пройшов апробацію фахівцями Державної спеціальної служби транспорту Міністерства оборони України.

Також є проєкт для визначення координат цілі військового дрона, який може скидати снаряди на ворожі позиції. Про останній кейс опублікований окремий матеріал на українському IT-ресурсі DOU.

Віталій, а як фізично військові фахівці можуть скористатися цими розробками?

Так, це важливе питання. Наразі мова не йде про те, щоб розкладати персональний комп’ютер в польових умовах і щось на ньому рахувати (хоча на ноутбуці це цілком можливо).

Логічніше відправити запит військовому інженеру в тилу і швидко отримати фідбек. До речі, TechEditor зовсім невимогливий, працює навіть на “слабких” машинах. Також він десктопний і не потребує Інтернету, що в надзвичайних умовах також є перевагою (хоча б з позиції безпеки).

Але проблема в тому, що зараз, ймовірно, подібної інфраструктури не існує. Це питання вдосконалення, покращення загальної логістики. Бо навіть того інженера в тилу, який буде умовним оператором для військових, потрібно підготувати. Про це варто думати вже зараз, готуватися. Це як з фізичною підготовкою: виконувати бойові завдання без тренованих рук і ніг в теорії можливо, але ми з вами розуміємо, чим це може обернутися. З інженерією так само. То ж повторюся, готуватися в інженерії варто заздалегідь, пропрацьовувати різні варіанти, продумувати, що і як працюватиме в різних умовах. Ми в Dystlab намагаємось робити це вдумливо, на системному рівні.

Які, на вашу думку, інженерні проекти зараз найбільш актуальні для України?

Гадаю, нам знадобляться проекти як швидких і умовно “мобільних” будівель і споруд, так і абсолютно нові капітальні конструкції, здатні витримувати ракетні і бомбові удари, вплив агресивного середовища та ін. Обов’язково з бомбосховищами, можливо — міні-сховищами в кожній квартирі (на кшталт ізраїльських приміщень). Вже зараз з’являються проєкти залізобетонних зупинок, в яких можна сховатися, наприклад, від уламків збитих ракет. Так, ці проекти не досконалі, але важливо, що вони є.

Загалом, сучасна Україна потребує модернізації і прогресу практично в усіх галузях. Але не можна говорити про ту чи іншу галузь у відриві від інших, адже це складний ланцюжок з багатьох вузлів і процесів.

Наприклад, Україна сьогодні дуже потребує різноманітної військової техніки. Маю на увазі не імпортовані одиниці, а власне виробництво. Щоб цю техніку виробляти, потрібні не тільки фізичні матеріали (мікросхеми, деталі, механізми), а й люди — проектувальники, конструктори, дизайнери. Інженери, одним словом. Інженерів треба навчити, підготувати, планово підвищувати кваліфікацію — це царина освіти. Також потрібно вдосконалювати технології, підходи, розробляти і оновлювати норми проектування — це царина науки. Ну і, звісно, сам процес виробництва — техніки, технологи, монтажники, зварювальники та інші фахівці. Коли всі ці ланки працюють злагоджено, можна сподіватися на певний результат. Коли щось пробуксовує, система починає хитатися. Ну а коли ланка системно випадає роками — уявіть собі, які потрібні зусилля для відновлення.

Ось чому нам не можна розслаблятися — попереду роки тяжкої і кропіткої праці, і не можна тішити себе жодними ілюзіями.

Поради для початку проєкту

Як креативним командам залучати інженерів?

Перед реалізацією будь-якого проєкту потрібно усвідомити, що чим складніший продукт очікується на виході — тим складнішим буде шлях його створення.

Я раджу розпочинати з аналізу своїх сильних та слабких сторін — окреслити, які процеси ви можете закрити власними силами, а для яких варто шукати партнерів та однодумців. Кожен підхід має як плюси, так і мінуси.

Шукати однодумців можна в тематичних спільнотах. Беріть до уваги, що якщо підключати до справи знайомих, то тут може спрацювати довіра. Якщо ж залучати сторонніх — ідеї може бути недостатньо, потрібно мати як мінімум бізнес-план. Тобто чимось заохотити. На цьому етапі потрібно окреслити, яка подальша доля продукту, як його продавати, куди реалізовувати, хто потенційні клієнти та ін.

Щодо пошуку інженерів, буду відвертий: на жаль, і в Україні, і у світі з технічними фахівцями важко. Їх не вистачає всюди, навіть в розвинутих країнах. Тут питання те саме, як під час найму на роботу: якщо взяти в команду умовного випускника вузу, він може обійтися дешевше в плані поточних витрат, але потребуватиме інвестицій для прокачки професійних скілів (а це — витрати часу). І навпаки, якщо взяти в команду досвідченого фахівця, його вартість може бути вищою, але й результат буде досягнуто швидше (знову ж таки, в теорії). Тож, співставляйте цілі і бюджет свого проекту.

Та є один, на мій погляд, приречений на успіх підхід для інноватора. Це заводити ділові контакти, налаштовувати нетворкінг, розвивати партнерство. Можливо, ходити на відкриті зустрічі зі студентами, брати участь в наукових конференціях. Обов’язково залучати Інтернет, соціальні мережі, пабліки. Демонструвати і презентувати свій проєкт. Навіть, якщо у вас зараз гола ідея — хтозна, може серед учасників заходу знайдеться ваш найвідданіший клієнт, інвестор чи партнер?

27 та 28 жовтня вперше в Івано-Франківську ми проводимо Європейські дні досліджень та інновацій, де однією із провідних тем буде співпраця бізнесу і науки, розвиток інноваційного потенціалу. Без розвитку науки економічний успіх країни неможливий. А післявоєнне відновлення  потребуватиме нових ідей, рішень, технологій.